В її очах так пахнув спокій ніби свіжий жасмин Ми засинали по два боки , застигала пам'ять Тоді собі пообіцяв, що не буду один Ми залишалися одні , а слова так жалять
І між дорогами брехні , плили два кораблі Ми відривались від землі , і шукали спокій Літали з нею там де тихо і немає птахів Не напорись на пороги там де немає сходів
Твоє життя таке коротке,ніби твої пісні Казали люди , закривався і писав по новій Ви затихали, і горіли ніби почерк в вогні А я ніколи не горів , моя душа то море
Все повертається до тебе, ніби душі до неба Я простягну тобі руку,якщо загубишся у венах Я не плював зі сцени, я не кричав у мікрофон І чужі слова твердили що життя це сон