Десь в нічний трамвай сяду я, Голос твій зітхне в вишині, Крізь серпанку дим колією навмання Прямо в ніч. Крізь пастельний блиск ліхтарів Бачу я тебе за вікном, Ти стоїш, як фея, просто неба і без слів, Все одно.
Мені вже не треба з тобою годин, Я знову без тебе, один. Вже пластир на серці, не бачу причин, Щоб просто забути.
Жалюзі із хмар і дощу Тихо поверну на блакить, Із глибин на волю я свій смуток відпущу, - Хай летить.
Але мені вже не треба з тобою годин, Я знову без тебе, один. Вже пластир на серці, не бачу причин, Щоб просто забути.