Чорна хмара з-за лиману, небо сонце криє. Синє море звірюкою то стогне то виє. Дріпро гирло затопило, а нуте, хлоп’ята, На байдаки, море грає, ходім погуляти. Висипали запорожці, лиман човни вкрили, Грай же море, заспівали, запінились хвилі. Кругом хвилі, як ті гори, ні землі, ні неба. Серце мліє, а козакам цього тільки й треба. Пливуть собй, та й співають, рибалка літає, Попереду сам отаман веде, куди знає. Підкрутивши чорні вуса, за вухо чуприну, Підняв шапку, човни стали, нехай ворог гине. Не в Синопу, отамани, панове, молодці. А у Царград до султана поїдемо в гості. Добре, батьку отамане, -кругом заревіло. Спасибі вам, - надів шапку. Знову закипіло Синє море вздовж байдака, знову походжає Пан отаман і на хвилю мовчки поглядає.