Індивід (INDYVID) - 27.07.2002 (композиція присвячена пам'яті тих, хто загинув на Скнилівському летовищі у Львові) | Текст песни

• Тексты песен
• Індивід (INDYVID)
• 27.07.2002 (композиція присвячена пам'яті тих, хто загинув на Скнилівському летовищі у Львові)

Крики дорослих, вереск дітей,
Розпач і страх серед тисяч людей...
Цього усього живим не забути.
Цього усього не мало би бути.
Сотні сердець ще мали би битись,
Діти, мов квіти, ще мали б цвісти.
Хтось за це мусить смоли ще напитись,
Хтось за це мусить відповісти...

Стрілка годинника швидко біжить,
Не зупиняється навіть на мить.
Вже дні і роки промунули відтоді,
Як сонце для когось зайшло ще на сході.
Неправду говорять, що час гоїть рани,
Бо досі недобре, бо досі погано,
Бо досі вночі прокидаються діти –
Забути не можуть... І як далі жити?
Лиш очі закривши хоча б на хвилину,
Ввижається знов величезна машина,
Що падає просто на голови з неба.
Нам більше такого вже свята не треба !
А хтось тільки скаже : „що зробиш... так сталось...”
За які ж нам провини та кара дісталась,
Що досі покута ще душу картає,
А спогад про жах пам'ять не покидає ?

Про крики дорослих, про вереск дітей,
Про розпач і страх серед тисяч людей...
Цього усього живим не забути.
Цього усього не мало би бути.
Сотні сердець ще мали би битись,
Діти, мов квіти, ще мали б цвісти.
Хтось за це мусить смоли ще напитись,
Хтось за це мусить відповісти...