Нестерчук Володимир - Я досі тебе кохаю "На сцені (2012)" | Текст песни

• Тексты песен
• Нестерчук Володимир
• Я досі тебе кохаю "На сцені (2012)"

Музичне оздоблення - Андрій Бочко
Текст та ідея - Нестерчук Володимир

Я пишу листи, які відправляю у вічність... Щоправда, мені ні разу не приходила відповідь. Я мовчу про це і наче виношую дитину, що ніколи не народиться. Я так багато про що кричав, а про це боюсь мовити навіть пошепки... Адже, ніхто не знає, але я кохаю, кохаю тебе досі. До нестями до останнього подиху, до болючого удару у саме серце, коли стрічка життя обривається білим екраном, падає занавіс, а люди в кінозалі встають і розходяться. Я ж навіть собі в цьому боюся зізнатися. Наче хворий шизофренією, який не бажає з своїм діагнозом миритись. Та це тільки робить його ще більш хворим, а ліків ніхто не винайшов, всі пропонують тільки заспокійливе...
Знаєш, а я люблю тебе так сильно, що болить у скронях коли тебе згадую і сльози на очі чомусь навертаються. А то буває так тепло зробиться як згадаю твоє миле усміхнене личко, що наче сонце і все-все на мене направлене і мені щось говорить. Мабуть: "Вовочка, мені так подобається тебе обіймати". Ти пам'ятаєш?... Пробач, я так часто забуваю що тебе немає, і я сам з собою спілкуюсь. А одного разу мені наснився сон - ти кудись бігла по зеленій траві і озиралась так мило посміхаючись, а я біг за тобою, тебе догнати все намагаючись. І ось я добіг, догнав, я тримаю тебе у своїх обіймах, не відпущу тепер, так міцно притискаю до своїх грудей, я так сильно тебе кохаю, я так щосили тебе вважаю своєю.... Ти посміхаєшся мені тепло лагідно, а потім сором'язливо опускаєш очі і кажеш - Вова, пробач, у мене викрали серце, я не зможу ніколи тобі відповісти взаємністю і долоню мою береш до своїх грудей притискаєш... а там холодно... Мені плакати хочеться, а ти так лагідно посміхаєшся і кажеш з жалем, наче жалиш жалом - ну, пробач, в мене вкрали його, я така необачна... А мені так шкода тебе, так шкода... Я так хотів би тобі допомогти але я не знаю чим. І от я хочу тобі віддати своє. Я кажу тобі - ось, бери воно сильне гаряче і любляче. Ти полюбиш тоді, але я тоді сам в нелюбові замерзну. Ну і нічого. Адже я тебе так сильно кохаю! Я хотів би аби ти любила замість мене, щоб ти відчувала як в грудях воно б'ється, наче звідтам виривається, щоб зрозуміла, що саме я до тебе почуваю. Але ти пручаєшся, ти щоміць до грудей притискаєшся і кажеш - Ну не треба, не треба, милий, хороший, божевільний... ну невже я без серця тобі не потрібна?.. А я занімів від слів твоїх і сказати не знаю що. Мені боляче від твоєї усмішки, такої теплої такої яскравої, що б`є по очах моїх не захищених і в мить ставши такою недосяжною, такою далекою.