Олександр Пономарьов - Чомусь так гірко плакала вона, ховаючи обличчя у долонях... Зруйнована всесильним почуттям, так втомлена самотнім існуванням, чи варто говорити про кохання, тоді, коли прощаєшся з життям? | Текст песни

• Тексты песен
• Олександр Пономарьов
• Чомусь так гірко плакала вона, ховаючи обличчя у долонях... Зруйнована всесильним почуттям, так втомлена самотнім існуванням, чи варто говорити про кохання, тоді, коли прощаєшся з життям?

Вже серце виривалося з тенет
І прагнуло відчути подих волі,
Знайти хвилину радості у долі,
Шукати між зірок і між планет,
Між зірок і між планет,
Між зірок і між планет.

Чомусь так гірко плакала вона,
Ховаючи обличчя у долонях,
І щось боліло в грудях і у скронях,
І в душу не приходила весна.

Чомусь так гірко плакала вона,
І сльози витирала мов дитина,
Покарана за провину,
Покарана, залишена одна,
Покарана, залишена одна,
Покарана, залишена одна.

Чомусь так гірко плакала вона,
Ховаючи обличчя у долонях,
І щось боліло в грудях і у скронях,
І в душу не приходила весна.

Зруйнована всесильним почуттям,
Так втомлена самотнім існуванням,
Чи варто говорити про кохання,
Тоді, коли прощаєшся з життям?
Тоді коли прощаєшся з життям?
Тоді коли прощаєшся?

Чомусь так гірко плакала вона,
Ховаючи обличчя у долонях,
І щось боліло в грудях і у скронях,
І в душу не приходила весна.

Олександр Пономарьов еще тексты