Найгірше – це своя орда, Свої безрідні яничари, Потворство, заздрості і чвари, І вся Вкраїна молода, Немов невістка у жидах.
Найважче вольності даються, Всіх опліткують, переб’ються, З чужим сміттям у власну хату І, нумо, язики чесати. Ділити власну каламуть, Жиди ж бо вкрасти не дадуть.
У кого красти? Та у себе ж! Хрестами поділили небо: Хто в православні, хто куди, Де Бог? Привласнили жиди.
Отож, підкинуть голу кістку, І на невістку, на невістку, І знов дівує Україна...