Їхав козак за Дунай, Сказав: «Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, Неси та гуляй!» Постій, постій, мій козаче, твоя дівчина плаче, На кого ж ти покидаєш - тільки подумай.
Приспів: Лучше було б, лучше було б не ходить, Лучше було б, лучше було б не любить, Лучше було б, лучше було б та й не знать, Чим тепер, чим тепер забувать.
Вийшла, руки заломавши і тяженько заплакавши: "Як ти мене покидаєш – тільки подумай!" "Білих ручок не ламай, ясних очок не стирай; Мене з війни із славою к собі дожидай".
Приспів.
"Не хочу я нічого, тільки тебе одного; Ти будь здоров, мій миленький, а все пропадай". Свиснув козак на коня: "Оставайся здорова! Як не згину, то вернуся через три года!"
Приспів.
Їхав козак за Дунай, сказав: "Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, скачи та гуляй!"