Ти не маєш довкола свічадонька жодного, де б не мала себе чужої. Пошукай собі інших плес, щоб надивитись на себе. Лиши для мене в магнітофоні пісеньку про своє залишання. Свій біг зачавши жартома втечи таки насправді.
Піщаним берегом побіжи опівночі, Нехай аж до ранку тутешня вода доганяє Тебе руслом, Нехай біжить попереду сріблястий окунь І шматочком місяця дорогу воді освітлює, Дорогу воді освітлює.
Тобі услід не дивитимусь, лише листопадово очі заплющу. Я цього не побачу, як листочки слідів опадуть із гіляччя стежок. Сяде навпроти зозуля німа, в неї від літа іній на дзьобі. Дам їй погортати торішній гербарій, що його назбирали вітер і Ти, вітер і Ти. (3)