Пошепки - Кафешка | Текст песни

• Тексты песен
• Пошепки
• Кафешка

Наша кафешка на розі давно пуста і закрита,
Отак буває ненароком: зима серед літа,
Снігом залиє вулиці, сховавши від бруду
І ти забудеш, забудеш, забудеш, забудеш.
Твої улюблені квіти під снігом зів'януть
I вже, напевно, не працює старенька кав'ярня.
Як ми зустрілись вперше, ти вже не згадаєш
І ти зникаєш, зникаєш, зникаєш, зникаєш.

Цей вальс танцюють двоє, мене тут бракує
І я до когось говорю, але мене не чують.
Слова такі солодкі: обіцянки і мрії,
Та після цього я нікому тепер не повірю.
Тут дим втікає під стелю, а попіл на землю,
Твої малюнки пастеллю - мої мрії про тебе.
Попіл минулого літа розлетиться під вітром
І я не знаю в цьому світі, де себе подіти.

В грудях пече і ліки мене не врятують.
Як я залишусь сам, ти, на жаль, не відчуєш.
Словами не сказати і немає причини
І не дізнатись, хто залишиться у всьому винен.
Нам не буває легко, всі міражі зникають
І найдорожчі квіти під сонцем зів'януть.
Холодні зими гріють своїми кострами,
Щоб зберегти в чужих серцях заблукавшe кохання.,

Я шукаю лице серед тисяч прохожих,
Надворі йдуть дощі тут паршива погода.
Я відсилаю листи в камін без адресата,
А телефоном я не знаю, що тобі сказати.
Просто загублю ключі, не повернусь додому.
І хай везе у невідомість випадковий поїзд
Туди де сніг весною, а влітку відлига,
В єдине місце, де я справді залишусь щасливим.

Пошепки еще тексты