я тебе всесвітом називаю люблю й самотність втрачає зміст юрба навколо плечей стихає бо твої руки, твій тил та хист люблю й не бачу кінця чи краю… юрбу приборкую у собі ти – моє все. тебе кохаю. его лишаю на мілині беру під руки свої сандалі екватор близько – там, де вогні гавань притихла – досі чекає ріка колише нас у човні і я так ніжно тобі співаю шепчу про море... а ти - мені.