якби я відкрила тобі всю себе найглибші думки, слова й таємниці якби обійняла чимдуж і все, що тримала донині посипалось вниз, як зерна пшениці я не ховалася б більше ніде я не мовчала б - тікала б з в'язниці в яку посадила сама себе і вірила, наче це все лиш нав'язливо сниться я не тікала б від кожних дверей не оминала б твої зіниці не помічала б птахів і людей і не просила б, аби ти здійснився. я розквітала б, як сонячний день переплітала б стрічки-чарівниці в своєму волоссі, яке тільки тобою лиш марить і дихає. якби я відкрила тобі всю себе отак без вагань, без тривог і печалі ти не впізнав би моє лице бо досі не знав, як в мені виглядаєш.