ПІСНЯ З К/Ф “ВАМ І НЕ СНИЛОСЯ” Автори: О. Рибников / Р. Тагор, український переклад тексту – О. Ксенофонтов, переклад вступу – В. Сютик
Вітер старі імена розвиває, Нема вже дороги в покинутий рай. Якщо в юрбі ти мене не впізнаєш, Не повернеш мене, – Любий, прощай…
Я залишаю твій берег – Це час розправляє вітрила, знай! Сонце сідає і зорі вертаються, Казка моя, прощай. Знаю, колись тебе знайде, неначе мелодія, Нами давно забута, З давніх давен ніжним вітром занесений Подих із мого сна.
Ти віднайди, ти віднайди, Ти віднайди мене в минулому, Там, де панує весна.
Там, де у диханні ночі Останнього слова тремтить луна. Ти пригадай кожну мить, Кожен крок у безмежно далеких снах. Була, а може здавалось, Що справжня – кохання весна Нескінченно рання, Знов спалахне і розтане без відчаю, Наче омана.
Знай, це – не сон, Знай, це – не сон, Знай, це – єдина правда, вічності істина. Смерть подолає єдиний закон – Вічна любов моя…