Ішов Христос-Господь по морю
І кликав за собою йти.
Так я піду, але з Тобою,
Бо не зроблю цього один.
Хоча лякає та морська безодня
І до човна вже більше не вернеш.
Мені сіяєш Ти й Твої долоні,
Якими, вірю, Ти мене спасеш.
Не вмію бурь на морі зупиняти
І давати їсти тисячам п’ятьом.
Я можу лиш на Тебе уповати,
А Ти мене навчиш, як йти з хрестом.
Хоча лякає та морська безодня
І до човна вже більше не вернеш.
Мені сіяєш Ти й Твої долоні,
Якими, вірю, Ти мене спасеш.
Я полюблю той біль, що путь спричинить
І те колюче терня, що зранить.
Ніхто мене в дорозі не зупинить,
Якщо Ти не покинеш ні на мить.
Хоча лякає та морська безодня
І до човна вже більше не вернеш.
Мені сіяєш Ти й Твої долоні,
Якими, вірю, Ти мене спасеш.
Якими, вірю, Ти мене спасеш.
с. Єлена Герасим еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1