Третій день крізь сутінь масну, Третій день без спочинку і сну, Я звик до піску і до холоду звик, І в торбі у мене вино і часник, А під сукно, мов під листя смерек, Зарито кий крек.
Я тридцять днів ховався в імлі, Їв траву і спав на землі, Збираючи, мов данину тяжку, Крихти коштовного порошку, Який, ніби тіні пропащих душ, Лежить на хребті Гіндукуш.
Це смерть шукає мої сліди, Смерть виводить мене до води І доки я з річища мерзлого п'ю, Тримає флягу мою.
Я ніс усе, що і мав нести, Я обійшов талібанські пости. Дістався міста, продав телефон, Перейшов таджицький кордон І на п'яту ніч, хто би що не казав, Побачив Ростовський вокзал.
Там попереду погранці, Сонце в траві, туман на ріці, Довгий день, строкатий базар, Лише б довезти додому товар І скинути, якщо повезе, Циганам із ХТЗ.
Але смерть чекає на того, хто йде, Смерть тримає мене і веде, Смерть прокидається вночі на моєму плечі.
Тихий ранок, темний вагон, Це був останній мій перегон, Усі дороги вели сюди, Ось, мічені кров'ю собачі сліди І важко, мов короп у глибині, Куля сидить у мені.
Дихати, дихати, що б не було, Коли твоя тяга – єдине тепло. Життя втрачає свою вагу, Коли вдихаєш гарячу жагу, Коли видихаєш солодкий щем, Курячи синій LM.
Кров затікає в теплий рукав, Мене все одно, ніхто не чекав, Кордон зачинено на замок І, не відходячи ні на крок, Моя душа, ніби щось чуже, Тіло моє стереже...