Скрябін - Люди як кораблі(мінус) | Текст песни

• Тексты песен
• Скрябін
• Люди як кораблі(мінус)

Я не твій брат, ти не сестра моя,
Ніколи не розказуй мені - хто,
І в чому я винен на нашій земі,
Люди, як кораблі.
Кожен пливе, поки хвиля несе
І поки глибока вода.
Глибока і темна до самого дна.
До самого, самого дна.

На глибині зустрічаються всі,
Так ніби в морі місця нема,
І труться бортами, аж стогне зеля
Від зависті, підлості й зла.
Хтось не доплив,бо йому помогли
Набрати повні трюми води.
Постати героями тої війни
Дуже хотіли вони.

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів.
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів.

Наш океан знає більше, ніж ми,
Секрети всі у ньго на дні,
А ми ходим зверху великі й малі.
Люди, як кораблі.
Гордо пливем і не вірить ніхто,
Що ним зацікавилось зло.
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно!


Скрябін еще тексты