Ой у саду на вишеньці Соловейко щебетав; Під вишнею козаченько Дівчиноньку улещав: «Не йди, мила, за другого, Пожди мене, молодого». Дівчинонька гірко плаче, Соловейко все те баче, Та й щебече: Тьох, тьох, тьох!.. (Тричі)
«Чого ж тужиш, чого плачеш, Серце розриваєш, Чи вже ж мене, молодого, Не вірно кохаєш? Не плач, мила, я вернуся, Тоді з тобой одружуся». Дівчинонька гірко плаче, Соловейко все те баче, Та й щебече: Тьох, тьох, тьох!.. (Тричі)
Не вернувся козаченько, Помер на чужині, Поховали чужі люди, В чужій домовині. А дівчина, як зачула, До вишеньки прилинула, Тужить, в’яне, гірко плаче, Соловейко все те баче, Та й щебече: Тьох, тьох, тьох!.. (Тричі)