Я намалюю тобі сонце, ти намалюєш мені небо… Зробимо вигляд, що так треба, і що ти не моя дурепа.
І ти скажеш «Так, так, так, крізь льоду пробийся, без цього не повернися. Знак, знак, знак, я хочу уваги!А може просто розваги» Тінь я лишу, тебе прошу з ними не прощатись. Я не хочу більше чути, я не хочу більше знати! Пр. Алло-алло, я слухаю уважно. Те що було, ніхто про те тобі не скаже. Давай в кіно, мов ти моя дурепа… І не питай, бо то мені так треба)))
Давай, складай до мене вірші. Та щоб не було іще гірше. А я тримаю фотокартку, на неї дивлюсь і так жарко.
Я, я, я не хочу провини, але роздертої спини… Що, що, що літає в повітрі, і що приховуєш у світлі Де будеш ти, де буду я, головне - не разом. Їж сама жахливі зрази, та свої – твої образи.