Шлях не легкий, тяжкий по дорозі до неба Скільки сліз я на ньому уже пролила Скільки болю, печалі знести було треба Часом, павши – лежала, бо йти не могла. А коли було йти мені зовсім не сила – Лютий терен подер руки, ноги й лице Я кричала, благала і слізно просила Спасе мій, поможи, я прошу понад все. Ти схиливсь наді мною, о Боже мій сильний Витер сльози, і кров всю із тіла омив Обережно підняв, і на плечі надійні, Як овечку знесилену вщент, положив І поніс, по тих скелях, стрімким та колючим По дорозі, яка не під силу мені. Я лежала спокійно на плечах могучих Лише інколи схлипувала у вісні. Мені снилось дитинство і мамині руки Такі рідні й ласкаві, голівку мою Ніжно пестили тихо, і всі мої муки Враз счезали, і гарно було, мов в раю… Мені ніс мій Ісус, й несучи Він промовив: Не хвилюйсь, Я з тобою, дитино Моя Шлях цей твій, Я тобі його Сам приготовив, Та не плач, бо в руках Моїх доля твоя Я тебе проведу через випробування Буду силу давать, щоб могла ти пройти Щоб достойно могла знести всяке знущання Щоб могла ти свій хрест до кінця донести. Підбадьорся, не плач, Я держу тебе міцно Сильно дорого, доню, купив Я тебе Щоб ти в царстві Моїм утішалася вічно Коли церкву Свою Я візьму до себе Я вклоняюсь Тобі, о мій любий Спаситель, Щиро вдячна Тобі я за шлях мій такий. Ти веди, направляй, будь мені утішитель, Щоб могла я пройти цей нелегкий шлях мій.