Сама не подумала, нащо - пішла і забувши про літо. Не вернешся більше нізащо. Повернеш назад усі квіти… Літала, не думала в безвісті - чекала повернення раю. Сумними думками тверезості. П’яніла від чорного чаю.
Ще так далеко до зими і до морозів. Навіщо спомини сумні, навіщо сльози. Ще так далеко до весни або до літа. І може хтось, але не я… Подарить квіти.
Жодної битви не виграла - кохання з війною зрівнявши. А ти сама себе із дому вигнала. У душу нічого не взявши. Такого чудового літа, давно вже у мене не було. Цілий світ хотів тобі подарити, а ти його просто не чула.