Кохана дівчино, подай же ручину (сл. Роман Купчинський)
Роман Купчинський
– Дівчино, рибчино, подай же ручину, Подай же другую, най поцілую Білую рученьку, устонька гожі, як тії рожі, Поцілуй в серці біль заворожить.
– І ручку подала б, і поцілувала б, Та ну ж хто чатує, поцілуй чує, Піде обмовонька зараз лукава, піде неслава. Що ж би матуся на це сказала?
– Кохана, сплять люди, хто ж слухати буде? Заснула й калина ген коло млина. Ще соловейко лиш милу розважить і спати ляже, Він хоч почує, то не розкаже.
– Дам руку на хвилю, та уст не нахилю, Боюся, погуби, мій ти голубе Видная річенька, милий козаче, Хто ж сиротині таке пробачить?
– Не бійся, миленька, хоч нічка видненька, А місяць хоч світить, він не помітить, Яснії зіроньки лягають спати, хто ж буде знати? Дай же устонька поцілувати!