Ти мені ніяка – ні перша, ні друга. Ти просто дівчина мого друга. Ти просто йшла із якимось високим, З якимось світлим, блакитнооким. А я за тобою не ходив та не стежив, Не плів довкола підступних мережив, Я тобі не хотів перейти дорогу, Я лиш випадково вийшов з-за рогу. Ти не стала мені нічого казати, Ти не стала крутити, не стала брехати. Ти жодних пояснень не захотіла, Ти тільки тихенько пробурмотіла...
Приспів: Лай-ла-ла-ла-лай... Лайливе слово!
Він мені ніхто – я його навіть не знаю! Ми просто зайшли до одного трамваю. Я собі зайшов і купив талончик, Потім став у куточку – жувати пончик... Та мене підштовхнула якась лахудра І з пончика мого посипалась пудра! Така біла пудра із солодкого цукру Йому сипанула на чорну куртку... Він заверещав просто несамовито, Він був готовий, мабуть, мене вбити! Він довго кричав – все йому було мало! І в його монолозі переважало...
Приспів
Іноді це просто прояв рівня культури, Іноді це навіть слово з літератури, Іноді це спосіб скинути напругу, Іноді це вияв ставлення до друга... Часом ставить нас у боксерську стійку, Часом провокує запеклу бійку, Часом вражає, часом ображає, Але часом ще й дуже допомагає...