Татьяна Романюк and СветМертвыхЗвезд - Мінусовка №1 "Сало" | Текст песни

• Тексты песен
• Татьяна Романюк and СветМертвыхЗвезд
• Мінусовка №1 "Сало"

За віконцем весна розквітає,
Небо повниться першим дощем.
Я стою і нарізую сало
Величезним кухонним ножем.

Ходить ніж у руках методично,
І чомусь пригадалось мені
Безневинне таке й симпатичне,
Ніжне рило тієї свині.

Пролетіло життя, мов хвилина,
Добрим словом ніхто не зігрів.
Що ти бачила, бідна скотино?
Лиш корито та засраний хлів...

І тоді, мов звільнивши од муки,
Хтось встромив в твоє серце ножа,
Ти збагнула, що люди-тварюки,
І твоя відлетіла душа.

Ти далеко тепер, моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сиджу, п'ю горілку,
І тебе потихеньку жую.

Я не злодій, не кат, не злочинець,
В мене друзі, робота, сім'я -
Та який же ж я, блядь, українець
Якщо сала не їстиму я?!

Татьяна Романюк and СветМертвыхЗвезд еще тексты