Я проникаю в підсвідомість ніби кайф в мозок, Хто усвідомить ризикує стати мною просто, Звідки песимізм побитих на скрізь рук, Гореч втрати розбитих сердець їх стук.
Я знаю всьому час ,чекаєм часто свій приз І часто манить нас надій теплих бриз, Табу на все ,Ярмо солодке вішаю на шию, Дивна фреска откровень,вас слухати не смію.
За місце під сонцем боротьба як кожен день Це як голокост,як ворожба за свій едем, Не прогібаюсь перед ким мені їх просто жалко, Хто пляшить під чиюсь дутку статусом шавки.
Мрія мен як манікен мовчить весь час дрімає, Я не катаю вату,і в меню її немає, Ми странні,так часто строїм свої плани, дні за днями і без правил злоби панорам.
2 куплет Не цінив те що мав, за мету не ставив, Час минав так швидко,брешуть що він гоїть рани, Без харєва на все,сам винуватий це не жарт, Покладаюсь лиш на себе,ризик а не фарт.
Падаю,встаю,находжу сам і знов кидаю, Всеодно тут всьо найобка як кєди із Китаю, Ставлю три крапки і коми між словами, Хотя на всьо так пофіг,весь смисл між рядками.
Синій дим ,бокал,падік по бокам, Чоткий біт ,накал!мій стаф-не Мдка, Ставка -кєш і на кон,під собою ти і мости, Підпалюєш чи ні, кажуть влом,а в реалі ссить.
Це крок від бідноти забутих сірих кварталів , Такий урок ,пенхаузи,клуби з головою в славу, І вкритий битим склом,часто глухий кут Відкриєш очі знов, тебе вона чекає тут
приспів 2раза було задумано немало ,шрами,крізь драми менше стало чим я сам хотів, Сам з сірих квартвалів і з ними лишився один на один, Минає час для нас так швидко,дій обідно мало тут одних ідей, Це забавно правда..в моїх мрій нема імен.