Таким паралелям
світ – лише стеля
із намальованим місячним серпом.
Ти – ніби скеля.
Я – як пустеля
із зоряним клавішним піском.
Небо от-от впаде.
Сонце нарешті зійде.
Зорі втратять місця.
Сонце і я.
Летять, мов комети
два силуети.
Два знаки оклику за покликом зими.
Душевні замети
стікають в куплети.
І виринають оклики з пітьми.
Небо от-от впаде.
Сонце нарешті зійде.
Зорі втратять місця.
Сонце і я
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1