Без рідної хати, як птахи крилаті,
Зрослися з лісами всі ми.
Стоптали закони, фронти і кордони,
Завзяті повстанці – орли.
Щоночі мандруєш, хоч ніг вже не чуєш,
Б’є в крилах козацька кров.
Де станеш – ночієш,
Де спиш і вартуєш щоб ворог на карк не найшов.
Не знаєш де згинеш, де друзів покинеш,
Ідеш і смієшся і п’єш.
В огненному танці гуляють повстанці,
За ними заграви пожеж.
Так полем і лісом з наїженим крісом,
Блукають по ріднім краю.
Гуляють орлята і карають ката,
За стоптану землю свою.
Щоночі мандруєш, хоч ніг вже не чуєш,
Б’є в крилах козацька кров.
Де станеш – ночієш,
Де спиш і вартуєш щоб ворог на карк не найшов.
Не знаєш де згинеш, де друзів покинеш,
Ідеш і смієшся і п’єш.
В огненному танці гуляють повстанці,
За ними заграви пожеж.
Українські повстанські пісні еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2