Знов зозулі голос чути в лісі, Ластівки гніздечко звили в стрісі. А вівчар жене отару плаєм, Тьохнув пісню соловей за гаєм.
Приспів: Всюди буйно квітне черемшина, Мов до шлюбу вбралася калина. Вівчара в садочку, в тихому куточку, Жде дівчина, жде.
Як ішла я опівночі Понад тихою водою, Зачерпнула в руки срібло Те, що місяць там залишив, І зробила з нього перстень...
А як сонце привітало Мене вранці в чистім полі, Я знайшла вінок з барвінку, Недоплетений учора, І зробила з нього перстень.
Приспів: Два перстені – то для тебе, Вибирай же, любий. Два перстені – то твій усміх, А твій усміх – моя згуба. Два перстені, дня і ночі, Ти візьми з собою. Як знайти мене захочеш, Кинь їх вранці за водою.
Я піду в далекі гори, на широкі полонини І попрошу вітру з горів, аби він не спав до днини. Щоб летів на вільних крилах на кичери і в діброви І дізнавсь, де моя мила – карі очі, чорні брови.
Приспів: Мила моя, люба моя, світе ясен цвіт. Я несу в очах до тебе весь блакитний світ. Я несу любов-зажуру, мрію молоду, І цвітуть сади для мене, як до тебе йду.