“Не кидай матері!” – казали, А ти покинула, втекла. Шукала мати – не найшла, Та вже й шукати перестала, Умерла плачучи. Давно Не чуть нікого, де ти гралась; Собака десь помандрувала, І в хаті вибито вікно.
В садочку темному ягнята Удень пасуться. А вночі Віщують сови та сичі І не дають сусідам спати.
В яру криниця завалилась, Верба усохла, похилилась, І стежечка, де ти ходила, Колючим терном поросла.
Куди полинула, де ділась? До кого ти перелетіла? В чужій землі, в чужій сем'ї Кого ти радуєш? до кого, До кого руки приросли?
Благаю бога, щоб печаль Тебе довіку не збудила, Щоб у палатах не найшла… Щоб бога ти не осудила І матері не прокляла.