Повірила зразу, відчувши образу, Пішла і закрила мости, Дощем прогорнула, все наше минуле, Розмила до серця стежки, Хотіла вернути, хотіла забути, Хотіла далеко втекти, Але не зуміла, крізь сон оминути, Шляхи, де самотні думки.
Приспів: Я не дам тобі піти, я закрию свої двері, І очима самоти, я розпишусь на папері, Підпалю старий листок, хай згорить усе сумління, Щоби ти була моя, я зберу з роси чар-зілля.
Ти скажеш даремно, псую собі нерви, Бо правда насправді гірка, Послухай себе, і відчуєш, можливо, Побачиш, любов не така, І щоб не казала, я хочу щоб знала Нам близько до тої весни, І скільки б до щастя, нам не вистачало Ти будеш зі мною завжди.