Zgard - Пробач Природа | Текст песни

• Тексты песен
• Zgard
• Пробач Природа

Пробач природа,що ми тебе вбиваєм,
і з кожним днем кволієш на очах,
коли ти вмреш, що буде ми не знаєм,
бо потонули в наживі та грошах.

Пробач природа,що ріки потруїли,
це твоя кров-де смерть вустили ми,
і все живе,що на твоєму лоні,
ми й далі нищим, в передчутті зими...

Пробач природа,твоя краса вщухає,
неначе свічка, гаснеш з кожним днем,
а у повітрі десь смерті дух витає,
на жаль ми час, назад не повернем.

Пробач природа,людство не розумне,
що мов сліпе та в мареві ночей,
і не виконують завіти своїх предків,
тож у майбутньому позбудуться дітей...

Тебе живою,бажали поховати,
твій стогін й плач,почути не хотіли,
то ж мусиш людство жорстоко покарати,
щоб вкрили землю безчислені могили...

Хто сіє розпач,той в ній задихнеться,
Мара завжди у пошуках біди,
прийде й до тих,хто катом неньки зветься,
й забере в ніч,де морок назавжди...

Zgard еще тексты