Пiсня про рушник Рідна мати моя, ти ночей недоспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала...
Я візьму той рушник, розстелю наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров, І на тім рушничкові, оживе все знайоме до болю, І дитинство й розлука й нiжна любов. І на тім рушничкові, оживе все знайоме до болю, І дитинство й розлука й твоя материнська любов.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги й солв'iні гаi, І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка, І засмучені очі, хороші твої. І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка, І засмучені очі, хороші, блакiтны твоi.