Це зрозуміло, з тобою все закінчено Свої страждання я навмисне перебільшую Якесь кохання, якісь почуття Чомусь ускладнюю своє життя.
Ні, так непросто, так непросто це все Я закриваю очі – бачу тебе Та це нічого, пройде час і це пройде… …і це пройде!
Вже рік пройшов, пройшло останнє побачення Я вже й не думав що зустріну тебе знов Минуле зовсім немає значення Та, тим не менше під серцем холоне кров.
Я роблю вигляд що в мене все налагоджено Пройшли юнацькі часи перебільшення Ти усміхаєшся, нічого ще не втрачено, Але ця фраза потребує закінчення…
…Я не знаю, я гублюсь, я дивлюсь ввічі тобі Я провалився помер задихнувся і ніби прокинувся в сні.
Я плаваю тримаю руку твою Відчуваю… відчуваю…
Я згадую і сльози твої На своїй щоці відчуваю…
!Я виткаю я вдихаю, повітря трохи замало Вибач, повтори іще раз, я прослухав що ти сказала…
Та ця розмова раптом стала болючою, Усе минуле вернулось, завмерло. Маленька пауза – нестерпною, гнітючою Це зрозуміло – ми зустрілись даремно.